Дистанційне навчання
Група № 28 Урок з історіу України № 20 за 28.04.2020
На тему: Основні тендеції економічного розвитку України в 1998-2008 рр.
Електронний посібник: Підручник з історії України за 11 клас (рівень стандарт) авторри О. Гісем, О. Мартенюк https://uchebniki-online.net/1007-istoriya-ukrainy-11-klass-gisem-martinyuk.html
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Учитель. Для характеристики означеного періоду демонструє на дошці інформацію про діяльність урядів та представляє тему та мету уроку. По ходу уроку учні фіксують основні положення у зошити, а визначення у спеціальні словники історичних термінів.
Економічний розвиток України 1998-2004 pp. Діяльність урядів
Учитель. Поступове оздоровлення економіки України почалось в 1999 р. Уже з травня призупинились темпи падіння ВВП, а з вересня 1999 р. вони почали зростати. Інфляція за рік склала лише 19,2 %.
22 грудня 1999 р. десятий уряд очолив Віктор Ющенко (45 років). Уряд пропрацював 493 дні, підйом ВВП в 2000 р. становив 5,9 %.
2000 рік в Україні став першим роком зростання економіки, відповідно, ВВП збільшився на 5,9 % (після 10 років спаду), а обсяг промислової продукції — на 13,2 %. Інфляція склала 25,8 %.
Прем'єр-міністрові В. Ющенку та віце-прем'єр-міністру з питань паливно-енергетичного комплексу Ю. Тимошенко вдалося суттєво збільшити надходження коштів до держбюджету шляхом зменшення надприбутків наближених до влади промислових магнатів та крадіїв, бариші яких того року скоротилися з 500 % до «лише» 100 %, тобто уп'ятеро.
Як наслідок, активізувався малий бізнес, збільшились інвестиційні ресурси підприємств завдяки стабільності податкової і бюджетної політики
Підвищення внутрішнього попиту внаслідок зростання заробітних плат дало поштовх подальшому розвитку економіки.
Зростання коштів держбюджету дозволило налагодити регулярну виплату зарплати у державному секторі, а також у декілька разів збільшити (хоча і у незначних обсягах) розміри пенсій та розпочати їх регулярну виплату. 2000 р. уряд В. Ющенка виплатив борги по пенсіях у розмірі 1,2 млрд гривень.
11-й уряд очолив Анатолій Кінах (47 років), цей уряд працював 1,5 року, підйом ВВП у 2001 р. склав 9,2 %, а у 2002 р. — 5,2 %.
2001 р. — зростання триває. Темпи приросту (14,2 %) були найбільшими серед держав СНД. ВВП виріс на 9,2 %. 2002 р. почалось уповільнення темпів зростання промисловості — до 7 % за рік, а ВВП — до 5,2 %.
Головні причини:
· розширення внутрішнього ринку;
· збереження значних обсягів експорту;
· виробництво продукції нафтопереробки та машинобудування, відновлення будівництва.
Але залишились і недоліки: політична і економічна нестабільність, корумпованість, непрозорість приватизаційних процесів.
21 листопада 2002 року перший (загалом дванадцятий) коаліційний уряд очолив Віктор Янукович (52 роки), який пропрацював 2 роки і1 місяць. Підйом ВВП склав у 2003 р. 9,6 %. (Повторно В. Януковича було обрано прем'єр-міністром і 8 серпня 2006 р.)
Загалом протягом 2000-2003 pp. середньорічні темпи зростання ВВП в України склали 7,2 %, а в промисловості — 15,1 %. Експорт українських товарів за цей час зріс майже на 80 %. Економіка ожила. За ці чотири роки роздрібний товарооборот майже подвоївся —- він збільшився на 93,7 %. Капіталовкладення в основний капітал зросли в 1,9 раза, в т. ч. в 2003 р. на 27,7 %.
Загалом протягом 1995-2004 pp. обсяги промислового виробництва в Україні збільшилися на 40 %, майже вдвічі зросла продуктивність праці.
Здобутки української економіки в 2005-2009 pp. Діяльність урядів
Це питання вивчають оглядово або учням пропонують продемонструвати свої мультимедійні презентації, буклети чи реферати.
Учитель. Після «Помаранчевої революції» 2004 р. 13-м прем'єр-міністром стала — вперше жінка — Юлія Тимошенко (44 роки). Період її прем'єрства став найкоротшим в історії незалежної України — трохи більше 8 місяців. її змінив представник НСНУ — Юрій Єхануров (57 років).
У цей час спостерігається падіння темпів розвитку української економіки: 2005 р. він був рекордно низьким — 2,7 %.
Макроекономічна ситуація в українській економіці змінилась після приходу до керівництва уряду лідера Партії регіонів Віктора Януковича.
8 серпня 2006 року Віктор Янукович (56 років) вдруге очолив уряд. Він перебував на цій посаді найдовше в історії України — 898 днів.
2006 р. почалося зростання ВВП, яке склало 7,3 %. Роком пізніше (2007) зростання було ще більшим — 7,9 відсотка. Проте це стало останнім роком стабільного зростання економіки України.
Після дострокових парламентських виборів 2007 року Юлія Тимошенко вдруге була обрана прем'єр-міністром і пропрацювала 807 днів.
Результати розвитку економіки 2008 р. були найгіршими від початку XXI ст. Зростання ВВП зменшилось до 2,1 %. Усе пояснювалось впливом світової економічної кризи. Ю. Тимошенко постійно обіцяла, що вона омине Україну і громадяни не відчують її негативних наслідків. Але сталося навпаки. Зростання цін прискорилось, знецінювались гроші, і зменшувались доходи громадян.
2009 р. взагалі став провальним в економіці. Уперше після 1999 р. стався спад ВВП на 12 відсотків. На сьогодні за обсягом ВВП наша країна так і не досягла рівня 1990 р.
За даними Міжнародного валютного фонду в 2009 р., ВВП України на душу населення відкинув країну на 113 місце серед 181 держави світу.
Другий президент України Леонід Кучма у червні 2010 р. презентував свою книгу про ці часи, яку назвав «Зламане десятиліття». Автор, пояснюючи назву, сказав, що економічна динаміка 2000-2009 pp. нагадує зламане десятиліття: перша п'ятирічка (2000-2004 pp.) дали приріст ВВП 45,9 %, тоді як друга (2005-2009 pp.) — лише 3,2 %.
11 березня 2010 року новим прем'єр-міністром став Микола Азаров (62 роки). До цього він мав досвід керування урядом в ранзі виконуючого обов'язки протягом грудня 2004 — січня 2005 років.
Економіка поступово почала одужувати. За результатами 1 кварталу 2010 р. ВВП зріс на 4,8 % проти відповідного показника попереднього року, а промисловий розвиток за січень-травень 2010 року проти відповідного періоду минулого року — на 12,6 %.
«Ми маємо перші позитивні тенденції в національній економіці, — сказав у щорічному посланні до українського народу 3 червня 2010 року В. Янукович. — Поступово зростає ділова активність та промислове виробництво, спадає напруженість у фінансовому секторі, відновлюється ринок праці, збільшується кількість робочих місць.
За короткий час нам вдалося стабілізувати відносини з ключовими партнерами України — Європейським Союзом, США та Російською Федерацією, вийти на якісно новий рівень діалогу та співпраці з міжнародними організаціями та установами».
Учитель демонструє на екрані таблицю «ВВП України за часів незалежності» та відповідний графік (див. додатки).
Суперечності здійснення аграрної реформи
Учитель (демонструє мультимедійну презентацію). Сприятливі кліматичні умови і ґрунти України забезпечують відносно високу врожайність сільгоспкультур. 1985 р. УРСР давала 46 % всієї пшениці, 56 % кукурудзи, 60 % цукрових буряків, 50 % соняшника в СРСР. Виробництво яловичини сягало 24 % від загальносоюзного.
Але у подальші роки сільськогосподарське виробництво України почало занепадати. Падіння виробництва пов'язане з дезорганізацією господарства, скороченням ринку збуту сільськогосподарської продукції і зростанням конкуренції з боку зарубіжних товаровиробників.
Приватизація сільгоспугідь стала однією з головних цілей, поставлених українською владою. Але цьому заважали: похилий вік сільське населення, де переважають жінки; нестача капіталів у селянства; відсутність допомоги з боку держави.
Відтак паювання або акціонування майна колгоспів і радгоспів не зачіпало виробничих відносин між державою і сільгосппідприємствами й виробничих відносин всередині останніх, оскільки з паювання (акціонування) вилучався основний засіб виробництва — земля. Фермерство розвивалося повільно.
Серед селян, вихованих радянською системою, бажаючих господарювати самостійно знайшлось небагато. До того ж приватне господарювання потребує машинної техніки, коштів для її придбання й обслуговування. На 1993 рік в Україні налічувалося лише 14,6 тис, а на початок 1997 р. — 35 тис. фермерських господарств.
Обсяг виробництва у сільському господарстві невпинно зменшувався. Продукція колгоспів і радгоспів коштувала дедалі дорожче. Зростала заборгованість цих господарств перед державою.
У листопаді 1994 р. з'явився указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».
Після роздержавлення землі ставало можливим паювання. Забезпечувався пріоритет права окремого власника на продаж свого земельного паю над правом колективу. Селянин дістав можливість вирішувати, чи залишити свій пай у колективі на умовах оренди, чи створити приватне фермерське господарство. Приватизація землі не скасовувала колективних форм господарювання, проти чого протестували ліві партії. Роздержавлення і паювання землі покладалися на керівників колгоспів та радгоспів. Тим самим проблема їх протистояння земельній реформі знімалася, але відкривався широкий шлях для зловживань і неприхованого розкрадання майна колишніх колгоспів і радгоспів.
До початку 1997 р. документи на право земельної власності одержали майже всі колективні господарства. Відтак розпочався другий етап аграрної реформи — формування реального власника землі.
Сертифікати на право володіння земельними паями отримали 1996-1997 pp. понад 50 % усіх сільськогосподарських підприємств. Можна стверджувати, що в Україні розв'язане одне з ключових завдань земельної реформи — роздержавлення землі. Це суттєвий крок з передачі землі тим, хто її обробляє, що у майбутньому мало сприяти формуванню ринку землі.
Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» (грудень 1999 р.) створив вагомі передумови для істотного прискорення ринкових перетворень на селі.
2000 р. став першим роком підйому — на 7,6 %. Зростає частка приватного сектору з 29,4 % в 1990 р. до 64,7 % — в 2000 р.
На квітень 2001 р. в Україні власниками землі стали 6,6 млн. осіб, які отримали сертифікати на земельний пай (середній пай — 4,2 га). 1,4 млн громадян, або 21,75 % загальної кількості власників сертифікатів на земельний пай, отримали замість сертифікатів державні акти на землю, тобто стали приватними власниками землі.
Були реорганізовані всі 10 833 КСП і створено 14 741 нових сільськогосподарських формування, у т. ч. — 1254 фермерських господарств.
Сільськогосподарське виробництво України нині формує 16-22 % національного доходу України.
Перспективи української економіки
Учитель. Україна за обсягами зростання ВВП у 2009 р. перебувала на 40-му місці у світі. 2009 р. ВВП країни склав 294,3 мільярда доларів.
У перерахунку ВВП на душу населення в 2009 р. цей показник знизився до 6 400 дол. США, тоді як у 2008 р. він складав 6,9 тис. дол. США (в 2007 р. — 7,1 тис. дол. США). За рівнем видатків на ведення домашнього господарства Україна посідає сьогодні останнє місце серед країн Східної Європи.
Основа української економіки — це сформований ще за часів СРСР капітал, отриманий приватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації.
Економіка України сильно потерпає від світової економічної кризи. За результатами 2009 р. ВВП України зменшилось на 12 %, а інфляція сягнула 16,4 %.
За підсумками 2009 р. українці збідніли на 10 %, а 78 % людей, за статистикою ООН, перебувають в Україні за межею бідності.
У той же час українська економіка має певні перспективи розвитку. Народногосподарський комплекс країни включає такі види промисловості, як важке машинобудування, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобусів, легкових та вантажних автомобілів, тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, тепловозів, верстатів, турбін, авіаційних двигунів та літаків, обладнання для електростанцій, нафтогазової та хімічної промисловості тощо. До того ж, Україна є потужним виробником електроенергії.
В Україні налагоджено виробництво ракетоносіїв, супутників та обладнання для дослідження космосу. Україна є значним виробником військової техніки — танків, військово-транспортних літаків, зенітно-ракетних комплексів, оптичного обладнання.
Літаки типу «АН», ліхтеровози, крокуючі екскаватори, точні верстати, електрозварювальні прилади виготовляються за новітніми технологіями й відповідають найвищим світовим стандартам.
Президент України Віктор Янукович у посланні до українського народу 3 червня 2010 р. проголосив курс глибоких реформ та системної модернізації країни, що охопить усі сфери суспільного життя і завершить «нову хвилю» необхідних соціально-економічних перетворень.
«У фокусі цього курсу — людина як унікальна особистість і як громадянин, патріот своєї Батьківщини, — заявив Віктор Федорович. — Наше гасло: не люди для реформ, а реформи для людей».
Для цього Президент визначив такі пріоритетні завдання:
· забезпечити високий рівень і якість життя українського суспільства, як «суспільства середнього класу»;
· реалізувати мрію українців про сильну, справедливу і консолідовану демократичну республіку;
· увійти до числа провідної «двадцятки» світу як сучасної держави з конкурентною економікою XXI ст.;
· реалізувати європейський вибір.
За словами Президента, «такою я бачу інтегральну національну мету, що здатна об'єднати усіх моїх співвітчизників».
Ключовими умовами успіху проголошених Президентом В. Януковичем реформ є:
· забезпечення високих темпів економічного зростання — на рівні 6-7 %на рік. Попри усе інше, це повинно забезпечити зростання кількості робочих місць в усіх регіонах;
· посилена увага до розвитку сільськогосподарського сектору: Україна повинна стати житницею Європи;
· розвиток енергетики і серед іншого — пошук нових родовищ у західних областях України;
· неухильне підвищення рівня добробуту людей, серйозне покращення функціонування системи охорони здоров'я;
· макроекономічна стабільність.
Комментарии
Отправить комментарий